Поліклінічне об`єднання м. Кіровограда

Профілактика грипу

Фахівці з питань народної та нетрадиційної медицини надали рекомендації щодо профілактики грипу



ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОФІЛАКТИКИ ГРИПУ З ВИКОРИСТАННЯМ ЗАСОБІВ НАРОДНОЇ ТА НЕТРАДИЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ
В теперішній час грип є вельми актуальною медичною та соціальною пробле-мою внаслідок масового розповсюдження та періодично виникаючих пандемій, які охоплюють більшість країн світу [3, 5]. Тільки у ХХ сторіччі було зареєстровано 6 пандемій грипу, найвідомішими з яких є пандемія «іспанки» (1918-1920 рр.), що була викликана вірусом грипу А з антигенною формулою H1N1, від якої загинуло у світі від 20 до 30 млн осіб, «азійського грипу» - H2N2 (1957 – 1959 рр.) на який перехворіли більш ніж 2 млрд населення планети та вмерло біля 1 млн осіб, в 1968 р. з’явився новий пандемічний варіант – «гонконгський» вірус грипа А (H3N2), до якого в 1977 р. приєднався вірус типа А (H1N1) [42, 53].
Насьогодні встановлено, що віруси грипа А патогенні не лише для людини, але також деяких тварин – свиней, коней та птахів, які при цьому можуть бути резервуаром вірусів грипа [5]. На початку ХХІ століття низку нових збудників ін-фекційних хвороб людей поповнив вірус «пташиного» грипу (H5N1), який володіє значним пандемічним потенціалом [42]. Випадки захворювання на «пташиний» грип серед птахів було зареєстровано в більшості країн, які оточують Україну, та в низці птахофабрик Криму. Добре, що випадків грипу А (H5N1) серед мешканців України виявлено не було.
Досить несподівано для науковців, в останні місяці виникла епідемічна загроза у вигляді так званого «свинячого» грипу А (H1N1), який вперше був за-реєстрований в березні 2009 р. в Мексиці, та досить швидко розповсюдився у США, а потім був завезений і в інші країни світу (Іспанію, Португалію, Нову Зеландію, Велику Британію, Канаду, Ізраїль, Польщу та інші). Вірус грипу свіней типу А (H1N1), який викликав захворювання людей в США і Мексиці, є вважають новим вірусом грипу типу А, що раніше не виявлявся в Північній Америці. В теперішній час цей новий грип має офіційну назву «грип А (H1N1)-Каліфор¬нія» [25]. На момент написання цієї статті у світі вже офіційно зареєстровано більш 32 тис. хворих на «свинячий» грип (H1/N1-Каліфорнія) у 138 країнах світу, з яких 396 померли [10].
Вірус, який викликає цю хворобу, є стійким до дії противірусних препаратів амантадину та ремантадину, але чутливий до препаратів-інгібіторів нейра¬мінідази – осельтамівіру і занамівіру. Встановлено, що в клінічному плані «свинячий» грип (H1/N1-Каліфорнія) перебігає в більшості випадків аналогічно грипу, який викликаний іншими сероварами грипу А. Зареєстровані симптоми нового А (H1/N1)-Каліфорнія грипу у людей проявляються як типові клінічні ознаки звичайного грипу – підвищенням температури, кашлем, білем у горлі, міалгіями, а також катаральними симптомами з боку дихальних шляхів. Часом спостерігаються також типові гастроентерологічні прояви – біль у животі, нудота, блювання, діарея (абдомінальна, або кишечна форма грипу). Новий варіант грипу А може швидко ускладнюватися пневмонією (вірусною або вірусно-бактеріальною), що підтверджується рентгенологічно. При важкому перебігу хвороби, викликаної вірусом А (H1/N1)-Каліфор¬нія, дуже швидко розвивається дихальна недостатність, яка, не дивлячись на штучну вентиляцію легенів, протягом 1-2 тижнів від виникнення може призвести до летального наслідку.
При цьому більш тяжкий перебіг грипу характерний для ослаблених осіб, в яких відмічаються імунодефіцитні стани [18]. Тому дуже актуальною можна вважати розробку раціональних, патогенетично обгрунтованих підходів до профілактики захворювання на грип, яка повинна бути спрямована поперед усього на підвищення стану природньої антиінфекційної резистентності (ПАР) та покращення інтерферонового статусу організму [3]. При лікуванні грипу необхідно здійснювати як можна раніше заходи щодо посилення місцевого (мукозального) імунітету слизових оболонок (СО) ротоглотки та бронхолегеневої системи [2] з ціллю профілактики найбільш типових ускладнень грипу (бронхіт, пневмонія, синуїти), проведення системної детоксикації з метою зменшення концентрації як вірусів, так і різних токсичних субстанцій у крові хворих та активації функціональних спроможностей імунокомпетених клітин, спрямовану на прискорення формування антигенспецифічного імунітету до вірусу та очищення від нього внутрішнього середовища організму.
В цьому плані засоби народної медицини, та поперед усього фітотерапевтичні та апітерапевтичні, а також деякі інші методи народної та нетрадиційної медицини, слід вважати дуже корисними, оскільки вони можуть використовуватися в амбулаторних умовах, на дому у хворого, не потребують коштовних та дефіцитних ліків, основані на використанні вітчизняних фітопрепаратів та інших лікарських засобів українського виробництва, практично не викликають побічних ефектів та перспективні для застосування в умовах масової захворюваності на грип [1].
Особливістю патогенеза грипа є репродукція вірусу у епітеліальних клітинах верхніх дихальних шляхів, та, при недостатності місцевого (мукозального) імунітета СО респіраторного тракта, його запальне ураження з розвитком геморагічно-некротичного трахеобронхіту [5]. При цьому вхідними воротами вірусу до організму є саме некротизовані ділянки епітелію СО дихальних шляхів. Це також сприяє розвитку ускладнень грипу, зокрема тяжких бактеріальних, або вірусно-бактеріальних пневмоній з геморагічним компонентом. Генералізація грипозної інфекції внаслідок вірусемії обумовлює токсемію та токсичні ураження серцево-судинної і нервової систем, в тому числі діенцефального відділа головного мозку, а також вегетативної нервової системи [3]. Важливою складовою патогенезу грипу є упровадження вірусу до імунокомпетентних клітин (лімфоцитів, макрофагів) та пригнічення їхньої функціональної активності, що викликає феномен анергії, а також до поліморфоядерних лейкоцитів та їхніх попередників у кістковому мозку, чому для грипозної інфекції характерна лейкопенія, нейтропенія, зниження фагоцитарної активності лейкоцитів та зменшення продукції провідних факторів ПАР, зокрема лізоцима [42].
Порушення бар’єрної функції епітелію респіраторного тракту, пригнічення фагоцитарних реакцій та інших факторів ПАР, розвиток анергії, пряма іму-носупресивна дія вірусу грипу, сприяють активації умовно-патогенної мікрофлори дихальних шляхів, а також вогнищ хронічної бактеріальної інфекції, тому при грипі дуже часто виникають запальні ускладнення (пневмонії, бронхіти, синуїти, отіти тощо), а також загострення фонових хронічних захворювань бактеріальної етіології (пієлонефрит, гайморит та інш.). При тяжкому перебігу грипу внаслідок негативної дії вірусу, його токсинів та продуктів перекрученого метаболізму, що надходять з пошкоджених тканин («метаболічна» інтоксикація), можуть виникати тяжкі ураження нервової системи (геморагічний енцефаліт) з несприятливим прогнозом [3].
Після завершення грипозного процесу пошкоджена слизова оболонка трахеї та бронхів лише через 1-1,5 місяці відновлює нормальну морфологічну будову та функціональну активність. Цей же період після перенесеного грипу може зберігатися судинна дистонія, зниження факторів ПАР та анергія (тому щеплення протягом цього періоду не проводять), а також нестабільність вегетативної нервової системи, ознаки післяінфекційної астенії [3, 5]. Отже, провідними патогенетичними факторами при грипі є: 1) ураження СО респіраторного тракту з розвитком геморагічно-некротичного трахеобронхіту; 2) вірусемія та токсемія; 3) зниження ПАР та розвиток анергії; 4) ураження нервової та серцево-судинної систем; 5) активація умовно-патогенної мікрофлори у респіраторному тракті та вогнищах хронічної бактеріальної інфекції.
Тяжкість перебігу грипозної інфекції суттєво залежить від вихідного стану організму. Несприятливим є ранній дитячий, або напроти, похилий вік (коли імунна система ще не повністю сформувалася, або, навпаки, вже суттєво послаблена), наявність вторинних імунодефіцитних станів, цукрового діабету, зниження продукції в организмі противовірусного білка - -інтерферону (ІФН) внаслідок пригнічення функціональної активності лейкоцитів [42].
Слід особливо підкреслити, що вірус грипа, як таковий, оказує значну імуносупресивну дію на організм та пригнічує функціональні спроможності іму-нокомпетентних клітин - лімфоцитів, макрофагів, нейтрофілів та інших, які забезпечують продукцію гуморальних протиінфекційних субстанцій, у тому числі цитокінів, лізоциму, інтерферонів тощо [53]. Тому при тяжкому перебігу грипу, а також у осіб, в яких організм послаблений внаслідок хронічних хвороб (ХОЗЛ, туберкульоз легень, хронічні лейкози, цироз печінки тощо) закономірно виникають тяжкі ускладнення грипу, з яких найбільш частим є розвиток вірусної, вірусно-бактеріальної або бактеріальної пневмонії [3, 5].
Ці обставини повинні враховуватися при проведенні неспецифічної профі-лактики захворювання на грип засобами народної та нетрадиційної медицини.
За тяжкістю клінічного перебігу хвороби виділяють легку, середньої тяжкості, тяжку та блискавичну (гіпертоксичну) форми грипу [5]. Інкубаційний період при грипі складає 1-2 дні, однак при тяжкому перебігу захворювання може скорочуватися до декількох годин. В клінічній картині захворювання на грип виділяють два основних синдрома – інтоксикаційний та ураження дихальних шля¬хів (катаральний). В типових випадках грип починається гостро, з явищ загальної інтоксикації. Виникає остуда (озноб), яка змінюється незабаром почуттям жару. Водночас з’являються різкий головний біль, слабкість, нездужання. Вже через кілька годин температура тіла досягає максимальних цифр (38,5-40,5 °С). При цьому посилюється загальна слабкість, виникає почуття розбитості, ниючий біль у м’язах (особливо у спині та попереку), кістках та великих суглобах. Головний біль ще більш посилюється і локалізується при цьому в лобній або лобно-скроневій ділянках, надбрівних дугах, очних яблуках; нерідко відмічається світлобоязнь. Загальна тривалість пропасниці при неускладненому грипі в більшості випадків обмежена 5 днями. На першу добу хвороби прояви інтоксикації переважають над катаральним синдромом, який в цей період характеризується лише сухістю та дертям у горлі, а також закладеністю носа. Але вже наприкінці першої доби виникає сухий кашель, інтенсивність якого у наступні дні хвороби швидко зростає. З’являються також садніння та біль за грудиною, кашель ще більш посилюється, що зумовлено виникненням характерного для грипу ураження дихальних шляхів у вигляді геморагічно-некротичного трахеобронхіту. В розпал грипозної інфекції нерідко з’являється геморагічний синдром, який характеризується наявністю носових кровотеч, дрібних крововиливів на СО ротоглотки, в тяжких випадках хвороби – на шкірі. На 3-тю - 5-ту добу з початку хвороби кашель стає більш м’яким, зменшується біль за грудиною, з’являється слизисте мокротиння. В розпал хвороби для грипу характерні виражена гіперемія і одутлість обличчя, ін’єкція склер і кон’юнктів. На слизивій оболонці піднебіння, задній стінці глотки у хворих на грип відмічається яскрава гіперемія, більш виражена на слизовій небінних дужок. Ураження ЦНС при грипі характеризуються крім головного болю також порушеннями сну, емоційною лабільністю, в важких випадках – синдромом менінгізму (порушенням ліквородинаміки). Після перенесеного навіть неускладненого грипу тривалий час зберігається післяінфекційна астенізація, яка характеризується слабкістю, зниженням працездатності, пітливістю, підвищеної втомлюваністю, серцебиттям. При наявності ускладнень тривалість збереження післяінфекційної астенії значно більше; при цьому протягом 2-2,5 місяців зберігаються прояви функціональних порушень з боку ЦНС астено-невротичного або навіть астено-депресивного регістрів при поєднанні з вегетативними порушеннями у вигляді вегето-судинної дистонії. У частини хворих, частіше у жінок, після перенесеного грипу виникає типовий синдром хронічної втоми (СХВ), який поєднується з вираженими зсувами імунних показників (імунною дисфункцією) та потребує проведення спеціального лікування, в тому числі з використанням засобів фіто- та апітерапії, які найбільш ефективні при даному патологічному стані [47].
З ускладнень, які виникають під час грипу, одним із найбільш важких є токсичний геморагічний набряк легень. Можливі різноманітні ураження ЦНС, одним із найпоширеніших з яких є арахноідит. Під час грипу може виникнути синд-ром Гієна-Барре, який характеризується розвитком периферічного паралічу м’язів кінцівок, та в окремих випадках – м’язів обличчя, глотки, гортані. Після 4-5-го дня хвороби найбільш характерним ускладненням грипозної інфекції є вторинна бактеріальна пневмонія. Нерідко під час грипу діагностують захворювання ЛОР-органів (гострі сінуїти, отіти, фарингіт) або загострення хронічних запальних процесів відповідної локалізації. Виникнення цих ускладнень пов’язано з активацією умовно-патогенної мікрофлори на тлі пригнчення ПАР у хворих на грип.
Клінічна картина нового грипу А (H1/N1)-Каліфорнія характеризується інкубаційним періодом від 1 до 7 днів, раптовим підйомом температури тіла біль¬ше 38°С, наявністю болю у горлі та головного болю, фарингітом, кашлем, ут¬ру¬дненим диханням, білем у м’язах; часом можуть бути блювання, діарея [25].
В якості клініко-епідеміологічних критеріїв діагностики нового грипу А (H1/N1)-Каліфорнія виділяють: а) підвищення температури тіла понад 38 °С у поєднанні з катаральними симптомами з боку слизової оболонки ротоглотки, кашлем та утрудненим диханням; б) наявність контакта з хворим, в якого підтверджено інфікування вірусом нового грипу А (H1/N1)-Каліфорнія за 1-7 днів до появи перших клінічних ознак захворювання; в) дані про контакт з хворим на гостре респіраторне захворювання нез’ясованої етіології, яке закінчилося летальним наслідком протягом 7 днів після появи перших симптомів хвороби; г) відомості про виїзд або перебування пацієнта протягом останнього тижня до початку захворювання у країні чи на території, де є офіційне повідомлення про спалах нового грипу А (H1/N1)-Каліфорнія [25].
Профілактика грипа та інших ГРВІ, поперед усього, передбачає нормалізацію рівня факторів ПАР та вмісту -ІФН у крові, підвищення активності сироваткового ІФН (СІФ) та покращення показників місцевого (мукозального) імунітету СО дихальних шляхів [43]. Епідеміологічні та популяційні клініко-імуноло¬гічні дослідження, що здійснені українськими вченими за останні 10-15 років, дозволили відмітити суттєву скомпрометованість імунного статусу у мешканців великих промислових регіонів, зокрема Донбасу, а також інших регіонів України з несприятливою екологічною ситуацією [12, 26]. Встановлений прямий кореляційний зв’язок високого ступеня вірогідності між вмістом у атмосферному повітрі хімічно шкідливих речовин (оксиди азоту, сірки, пари бензолу тощо) та ступенем зниження показників мукозального імунітету (sIgA, лізоцим) СО дихальних шляхів, а в клінічному плані підвищення захворюваності на ГРВІ в 3-4 рази стосовно осіб аналогічної вікової групи, які мешкають в зонах з відносним екологічним бла-гополуччям [13].
Тому при загрозі виникнення грипозної епідемії, а також в період сезонного підвищення захворюваності на ГРВІ, мешканцям екологічно несприятливих регіонів та іншим особам з клінічними ознаками імуносупресії (поперед усь¬ого частими повторними випадками ГРВІ або ангін, наявністю хронічних запальних процесів у ЛОР-органах та бронхолегеневої системи) доцільним є про¬ведення з профілактичною метою курсів прийому фітопре¬паратів та засобів апі¬терапії, спрямованих на підвищення ПАР, посилення мукозального імунітету СО дихальних шляхів та загальної імуннобіологічної реактивності організму [14, 45].
Найбільш доступним для масового застосування в цьому плані є вживання препаратів ехінацеї пурпурової (Echinacea purpurea L.) - ЕП, які в теперішній час виробляються низкою фармацевтичних підприємств України та доступні за ціною [8, 9]. Лікувальні властивості препаратів з ЕП обумовлені вмістом у цій рослині значної кількості біологічно активних речовин (БАР), до яких слід віднести гідроксикоричні кислоти, фенольні сполуки (біофлавоноїди, кверцетин, рутин), цукри та полісахариди (арабіноза, галактоза, інулін) [7]. Фармакологічна дія препаратів ЕП, перш за все, імуностимулююча [24]. Крім того, встановлені протизапальний, адаптогений ефекти ЕП та пов'язане з цим підвищення стійкості до вірусних і бактеріальних інфекційних захворювань [17]. Насьогодні відомо більше 70 лікарських препаратів на основі ЕП, які успішно застосовуються в лікувальній практиці при широкому спектрі захворювань, а також з профілактичною метою, зокрема для профілактики вірусних інфекцій [9, 51]. Застосування ЕП в якості лікарської рослини з імуностимулюючими та адаптогенними властивостями має істотну перевагу перед синтетичними препаратами, оскільки при вживанні препаратів ехінацеї людина отримує комплекс споріднених сполук, що чинять м'який вплив на організм, сприяють нормалізації життєво важливих процесів, мають добру переносимість і не викликають алергічних реакцій [6, 9]. Іммуномодулюючий ефект препаратів з ЕП обумовлений комплексною дією на різні ланки імунної системи та обміну речовин, яка сприяє підвищенню фагоцитарної активності нейтрофілів і макрофагів, стимулює хемотаксис гранулоцитів, активує моноцити і синтез ними цитокінів, перш за все продукцію інтерлейкіна-1β (IL-1β) [9, 24, 39]. Дія препаратів ЕП на активність імунокомпетентних клітин опосередкована через синтез цитокінів і хемокинів, що сприяє підвищенню функціональних можливостей клітинної ланки імунної системи [56, 57]. Проведені лабораторні дослідження показали більш високу ефективність біологічно активних складових ЕП (в середньому на 20-30%) в плані дії на Т-систему імунітету, ніж традиційних імуностимуляторів синтетичного походження [52, 54]. Противірусний ефект препаратів ЕП забезпечується пригніченням цитопатичної дії і реплікації вірусів грипу, а також простого герпесу, поліомієліту та інш. перш за все за рахунок індукції синтезу -ІФН, а також підвищення цитотоксичної активності NК-клітин та зниження активності гіалуронідази, що зменшує інвазивні спроможності вірусів [51, 55].
Вельми важливою є також наявність протимікробних властивостей ЕП відносно золотистого стафілокока (Staph. aureus), оскільки саме цей мікроорганізм в більшості випадків обумовлює виникнення бактерійних ускладнень при грипі [20, 50]. Протизапальний ефект препаратів з ЕП обумовлений наявністю БАР з антигіалуронідазною активністю, які пригнічують деградацію колагену і є активними скавенджерами вільних радикалів кисню, які грають важливу роль в запальному пошкодженні тканин [7, 9, 14]. Каротиноїди, кавова кислота, макро- і мікроелементи, ессенціальні жирні кислоти також позитивно впливають на стан антиоксидантної системи і зменшують активність процесів ПОЛ [41].
Ми рекомендуємо в період підвищення захворюваності на ГРВІ (жовтень-березень) або при прогнозуємої загрозі виникнення грипозної епідемії з профілактичною ціллю приймати усередину настоянку або рідкий екстракт ехінацеї пурпурової по 5-15 крапель 2-3 рази на добу за 15-20 хвилин до вживання їжі протягом 3-4 тижнів поспіль [47]. При застосуванні препаратів ехінацеї поступово покращуються показники системного (загального) та місцевого (мукозального) імунітета СО дихальних шляхів, а також ПАР, зростає активність СІФ та концентрація -ІФН у крові, особливо при вихідногму зниженому рівні даних захисних субстанцій [47]. Протягом усього періоду підвищеної захворюваності на ГРВІ доцільно провести 2-3 курси профілактичного введення препаратів ехінацеї з інтервалом 3-4 тижня між ними.
При безпосередньої загрозі зараження вірусом грипу (контакт з підозрілим на грип або в період розпалу епідемії грипу) з метою одержання імунологічного ефекту тахіфілаксії (швидкого, протягом 20-24 годин, суттєвого підвищення резистентності організму до збудників інфекційних хвороб, у данному випадку до вірусів грипу та ГРВІ) доцільно провести інтенсивний курс вживання препаратів ехінації: по 10-15 крапель 5-6 разів на добу протягом 2-3 діб та потім вже переходити на звичайну схему подальшого прийома настоянки або естракту ехінацеї (по 10-15 крапель 2-3 рази на добу) [27]. Можливо крім фітопрепаратів при організації екстреної профілактики грипу, в тому числі пташиного (H5N1) та свинячого (H1/N1) застосовувати додатково противірусні препарати вітчизняного виробництва, які також володіють імуномодулюючою, антиоксидантною та протизапальною активністю, стимулюють продукцію ендогенного ІФН, зокрема амізон або мефенамову кислоту [28, 43, 44]. При цьому введення фітозасобів з імунокорегуючими властивостями, в тому числі з ЕП, потенціює дію амізону, мефенамової кислоти та інших противірусних препаратів, та в той же час перешко-джає виникненню небажаних побічних ефектів хіміопрофілактики грипу [28, 32, 43, 44].
В період інтенсивного курсу введення препаратів ехінацеї, їхній ефект можна підсилити додатковим вживанням вітчизняного препарату природнього походження нуклеїнатом. Цей препарат є сумою фрагментів дріджової рибонуклеїнової кислоти та володіє чітко вираженою імуностимулюючою, адаптогенною та інтерфероногенною активністю. Ми пропонуємо вводити нуклеїнат усередину дорослим по 0,5 г (2 капсули) 3 рази на день протягом 5-7 діб поспіль для досягнення максимальної імуностимулюючої дії, та потім у підтримуючих дозах – по 0,25 г 3 рази на добу ще 3-4 тижні. Дітям 5-14 років нуклеїнат призначають з профілактичною метою по 0,25 г (1 капсулі) 3 рази на добу протягом тижня, та в подальшому по 0,25 г 2 рази на добу ще 4 тижні. При цьому нами було встановлено, що саме комбінація препаратів ЕП та нуклеїнату забезпечує оптимальний профілактичний ефект стосовно попередження захворювання на грип та інші ГРВІ. У патогенетичному плані це повязано з ліквідацією імунодефіциту, підвищенням рівня факторів ПАР по типу тахіфілаксії, активацією фа¬гоцитарної реакції та значним посиленням продукції -ІФН у организмі [27, 46].
При наявності в особи, якої проводиться профілактика, фонових хронічних уражень ЛОР-органів (сінуїти, отіти, фарингіт, тонзиліт), а також хронічного бронхіту, що свідчить про дефекти місцевих факторів ПАР та пригнічення му¬ко-зального імунітету СО, ми рекомендуємо з метою підвищення резистентності до вірусів грипу СО дихальних шляхів додатково використовувати сучасні препарати прополіса та інших продуктів бджільництва [33, 46, 48].
Найбільш простим та доступним на практиці є вживання офіцинального препарату – 10% настоянки прополісу, яка виготовляється низкою фармацевтичних підприємств України [4, 22]. Прополіс, або бджолиний клей, продукується бд-жолами та має як зовнішнє так і внутрішнє походження [34]. При його готуванні до зіб¬раних з бруньок тополі, вільхи, берези смол та бальзамів, бджоли дода¬ють смолисті залишки від перетравлення пилку, віск та виділення верхньощелеп¬них залоз. У гнізді бджіл прополіс відіграє дуже важливу роль у збереженні здоров’я бжолиної сім’ї, оскільки має потужні бакте¬рицидні та імуномодулюючі властивості. До хімічного складу прополісу входять ор¬ганічні кислоти, бальзами, ефірні масла, ароматичні альдегіди, віск, квітковий пилок, зольні елементи, вітаміни, флавоноїди [33, 46].
Настоянку прополісу з профілактичною метою в період загрози грипозної епідемії вводять усередіну по 10 крапель 2-3 рази на добу протягом 30-40 діб поспіль. Спеціальні дослідження дозволили встановити, що вже при такому методі застосування прополісу поступово покращується показники ПАР та місцевого (мукозального) імунітета СО дихальних шляхів осіб, яким проводиться профілактика, в тому числі при наявності вихідного імунодефіцитного стану. Якщо є можливість, ми рекомендуємо додатково проводити інгаляції спиртово-водного розчину прополісу у співідношенні 1 : 20. При цьому проводять 1-2 інгаляції протягом доби, на курс від 7 до 15 інгаляцій. Повторне проведення інгаляцій прополісу при необхідності здійснюють з інтервалом 1-1,5 місяці. В період масової захворюваності на грип або ГРВІ інгаляції доцільно проводити в домашніх умовах із застосуванням суміші прополісу та воску за методом Н.П. Іойриша [16]. Стосовно цього методу, для інгаляції беруть 60 г про¬полісу та 40 г воску, які перемішують та кладуть в емаліровану миску ємкістю 300-400 мл, яку ставлять у більш широку металеву каструлю з водою, що кипить. Як тільки з’являється приємний аромат прополісу, проводять інгаляцію тривалістю 10-15 хвилин вранці та ввечері. Бажано здійснювати такі інгаляції протягом 10-15 діб поспіль та після тижневої перерви курс інгаляцій доцільно повторювати.
Наш досвід показує, що прополісні інгаляції сприяють посиленню активності альвеолярних макрофагів, збільшенню вмісту лізоциму та sIgA у бронхо-альвеолярному секреті, що свідчить про підвищення місцевого імунітету СО ди-хальних шляхів [33, 48]. Крім того, бактерицидні властивості прополіса забезпечують пригнічення росту та розповсюдження умовно-патогенної мікрофлори у дихальних шляхах, що також попереджує як розвиток бактеріальних ускладнень при грипі та ГРВІ, так і загострення хронічних запальних процесів бактеріальної етіології у ротоглотці, ЛОР-органах та бронхолегеневій системі [33, 45, 48]. На підставі створення оптимальних комбінацій засобів фіто- та апітерапії нами роз-роблена низка способів відновлення імунних показників у хворих з вторинними імунодефіцитними станами [29, 30, 31]. Використання цих способів забезпечує відновлення імунологічного гомеостазу, внаслідок чого резистентність до вірусів грипу суттєво підвищується [48].
В якості імуностимулюючого засобу, що нормалізує мукозальний імунітет СО дихальних шляхів, позитивно зарекомендував себе комбінований препарат у вигляді суміші 20% спиртового екстракту радіоли рожевої (золотого кореня) з 20% спиртовою настоянкою прополіса. Для отримання цього комбінованого фіто- та апіпрепарату змішують у рівних пропорціях 20% спиртовий екстракт радіоли рожевої з 20% спиртовою настоянкою прополісу та приймають усередину протягом 3 тижнів по 10 крапель у невеликій кількості води 2-3 рази на день за 20-30 хвилин до вживання їжі. Після двотижневої перерви курс прийому цього засобу можна повторити. Особливо корисний цей комбінований фіто- та апізасіб тим особам, які схильні до повторних випадків ГРВІ та захворювань на грип та ангіну, а також мешканцям великих промислових регіонів, в яких суттєво знижений місцевий імунітет СО дихальних шляхів [45].
У народній медицині України в профілактиці захворювання на грип та ГРВІ особливо ціниться використання такого продукту бджільництва як забрус [33, 46]. Забрус – це зрізані смужкою верхні кришечки запечатаних медових стільників. При запечатуванні стільників з медом бджоли використовують виділення вос¬кових та слинних залоз, прополіс, квітковий пилок, а за даними деяких дослід¬ників – і бджолину отруту. Забрус містить низку БАР та вже тривалий час з успіхом застосовується в народній медицині українців для лікування як бактеріальних, так і особливо вірусних уражень носоглотки та верхніх дихальних шляхів, а також хронічного гаймориту [4, 34].
Забрус використовують для жування, при цьому бажано додати до нього небагато меду, що покращує органолептичні якості та змягчає консистенцію засобу. Наш клінічний досвід свідчить, що жування забрусу з доданням меда протягом 3-4 тижнів поспіль суттєво покращує місцевий імунітет СО ротоглотки та дихальних шляхів, зменшує вірогідність виникнення грипу або ГРВІ, сприяє досягненню ремісії фонових хронічних запальних процесів у ЛОР-органах. Крім того, застосування забрусу підвищує емоційний стан хворих, ліквідує астено-невротичну або астено-депресивну симптоматику при післяінфекційному синдромі хронічної втоми [47]. Встановлено, якщо мед перед відкачуванням тривалий час перебував у стільниках, то він вбирає із забрусу значну кількість лізоциму та інших БАР і тому є цілющим [33]. Такий мед містить у 8-10 разів більше лізоциму, ніж відкачаний безпосередньо з стільників. Як пише відомий фахівець у галузі бджоловедення Г.М. Приймак: у Древній Київській Русі говорили: «Забрус жую не ради меда, а удовольствия и пользы для» [34].
Низка фахівців з апітерапії та народної медицини на підставі особистого досвіду підкреслює, що вживання забрусу є надійним способом як профі¬лактики, так і лікування «простудних» захворювань – грипу, ГРВІ та ангіни [34, 36, 38, 46]. Вважають, що цілющі властивості стільникового меда порівняно з центрифугованим поясняються, поперед усього, значним вмістом у ньому ферменту лізоциму та інших БАР, що позитивно впливають на стан мукозального імунітету СО дихальних шляхів, зокрема посилюють продукування sIgA та стимулюють актив¬ність тканинних макрофагів [33, 36, 46]. Забрус з медом рекомендується жувати по од¬ній столовій ложці цього апітерапевтичного засобу протягом 10-15 хв. 3-4 рази на добу, після чого розжовану масу можна проковтнути, що буде сприяти позитивному впливу на обмін речовин в організмі та зміцнювати загальний (системний) імунітет, тобто поліпшувати імунобіо¬логічну реактивність в цілому. Дуже високо цінував лікувальні та профілактичні можливості забруса відомий американський вчений-натуропат Д.С. Джарвіс [11]. Він вважав, що жування забруса сприяє суттєвому підвищенню імунітету до вірусних та бактеріальних захворювань дихальних шляхів, який досить тривало зберігається (за даними цього дослідника навіть до чотирьох років).
Виходячи з нашого особистого досвіду, можна вважати доцільним та перспективним використання забрусу в комплексі засобів народної медицини з ме-тою профілактики грипу та інших ГРВІ, особливо в осіб з наявністю хронічних запальних процесів у ротоглотці та дихальних шляхах (хронічного фарингіту, тонзиліту, риніту, бронхіту тощо) [33, 46, 48]. При тривалому жуванні забрусу з доданням меду внаслідок підсилення місцевих захисних систем СО не лише зме¬н-шується ймовірність захворювання на грип та ГРВІ, але й також досягається тривала ремісія фонових хронічних бактеріальних хвороб, що позитивно впливає на стан мукозального та системного імунітету особи, якої проводиться профілактика [46].
Значною імуномодулюючою активністю володіють такі продукти бджі-льництва, як квітковий пилок та перга. Тому, за нашими даними, вони також можуть використовуватися у медичній практиці з метою профілактики грипу та інших ГРВІ. Квітковий пилок являє собою сукупність пилкових зерен, що утворюються в пиляках покритонасінних рослин. Це чоловічий елемент квіток рослин, який у своєму складі має комплекс збалансованих БАР, у тому числі вітаміни, незамінні амінокислоти, фітогормони, ферменти та інш. [4]. Перга – це квітковий пилок, законсервований у стільниках бджолиного гнізда. Вона є високоякісним кормом, який бджоли використовують для вигодування розплоду та своєго живлення, тому пергу ще називають «бджолиним хлібом». До складу перги входять незамінні амінокислоти, каротиноїди, ензіми, вітаміни, фітогормони [34, 36].
Квітковий пилок володіє тонізуючими та імуномодулюючими властивостями, в тому числі підсилює місцевий імунітет СО дихальних шляхів. Перга за біологічною активністю в 2,5-3 рази перевищує квітковий пилок. Крім того, як перга, так пилок містять у своєму складі органічний селен та інші речовини, які оказують чітко виражену антиоксидантну дію. Ці речовини відносяться до потужних природніх антиоксидантів непрямої дії та, крім того, суттєво поліпшують загальну імунологічну реактивність організму [33, 46].
З профілактичною метою дорослим слід вживати по 2 г на день перги або по 1 чайній ложці квіткового пилку з додаванням 2-3 чайних ложок меду. Цей апітерапевтичний засіб ретельно розмоктують у роті протягом 15-20 хв та потім ковтають, не запиваючи водою. Курс профілактичного введення квіткового пилку або перги складає 30-40 днів поспіль. Потім роблять перерву на місяць та після цього курс профілактичного введення пилку або перги повторюють. Дітям призначають менші дози: в залежності від віку по 0,25-0,5 г перги на добу з обов’язковим доданням меду [33, 45, 47].
При наявності фонової хронічної патології дихальних шляхів (хронічний фарингіт, бронхіт) при проведенні профілактичного курсу вживання вказаних фітозасобів додатково призначають фітопрепарати, які оказують позитивний вплив на стан органів дихання [1, 10, 20, 23]. Наприклад, доцільно приймати по півчайної ложки пилку, змішаного з такою ж кількістю меду три рази на день, ретельно розсмоктуючи у роті. Додатково через півгодини після вживання вказаної суміші доцільно пити настій трави чабрецю звичайного (Thymus serpullum L.) або офіцінальний препарат з нього - пертусін, який містить 12% рідкого екстракту тим’яну (чабрецю) [46]. Можливо також використання комбінованих фітозасобів. Наприклад, нами розроблений фітотерапевтичний збір, який містить у своєму складі листя евкаліпту (Eucaliptus globulus L.), шавлії лікарської (Salvia officina¬lis L.), квіткові кошики ромашки аптечної (Matricaria chamomilla L.), листя м’я¬ти перцевої (Mentha piperita L.), корені солодцю голого (Glucyrriza glabra L.) [46].
Для дітей дуже корисним є збір, до скла¬ду якого входять плоди фенхелю зви-чайного (Foeniculum vulgare Mill.), корені алтеї лікарської (Althaea officinalis L.), листя підбілу звичайного, тобто мати-й-мачухи (Tussilago farfara L.), квіткові кошики ромашки лікарської (Matricaria chamomilla L.) та листя шавлії лікарської (Salvia officinalis L.) [46]. Вказані фітозбори використовують у вигляді теплого настою або відвара з профілактичною ціллю 3-4 рази на добу, особливо при наявності фонових хронічних запальних процесів у ротоглотці (ларингіти, фарингіти, хронічний тонзиліт), а також у пацієнтів з хронічним бронхітом. При цьому відмічається поступове підвищення показників ПАР і мукозального імунітету СО дихальних шляхів, та внаслідок цього, підвищення їхньої резистентності до дії вірусів грипу та інших ГРВІ. При можливості можна вказані фітозбори застосовувати у вигляді парових інгаляцій – два рази на добу протягом 10-15 діб поспіль [19, 37].
Для профілактики грипу у дітей та підлітків доцільно використовувати препа-рат рослинного походження протефлазід [35], який містить у своєму складі суму флавоноїдів з диких злаків Deschampsia caespitosa L. та Calamagrostis epigeios L. Протефлазід використовують для профілактики грипу при кон¬такті з хворими та у період епідемії грипозної інфекції або сезонного росту зах¬ворюваності на ГРВІ [35]. Встановлено, що цей препарат рослинного походження стимулює синтез ендогенних ІФН І та ІІ типів, а також має антиоксидантні властивості, внаслідок чого перешкоджає накопиченню у крові продуктів ліпопероксидації [45]. В теперішній час на базі протефлазиду випускається препарат імунофлазид у вигляді сиропу, який призначений для профілактики грипу та ГРВІ саме у дітей від народження. Термін профілактичного прийому імунофлазиду складає 7 днів [15].
В якості сприятливого фону для застосування імунокорекції з використанням засобів фіто- та апітерапії можна рекомендувати вживання натурального бджолиного меду по 10-15 г 3-4 рази на день з додатковим прийомом зеленого чаю з лимоном [4, 33, 36]. Мед являється важливим лікувальним та профілактичним засобом при грипі та ГРВІ, оскільки сприяє потогінній дії та зменшенню ін¬-токсикації. Крім того, вживання меду покращує детоксикуючу функцію печін¬ки, стимулює процеси тканевого обміну та поліпшує функціональний стан серцевого м’яза [11, 33, 38, 46]. Слід підкреслити, що натуральний бджолиний мед не треба додавати безпосередньо до гаря¬чого чаю, оскільки при цьому значна частина БАР, які входять до складу меду, денатуруються. Тому, щоб запобігти денатурації фе¬р-ментів, фітогормонів та інших біологічно активних складових субстанцій меду, його приміщують на шматочок лимону, яблука, сиру або змішують з сиром (за бажанням осіб, яким проводиться профілактика грипу) та запивають теплим (але не гарячим) зеленим чаєм [4, 19]. Лимон повинен обов’язково вживатися поряд з зеленим чаєм та бджолиним медом в достатньої кількості як натуральне джерело вітамінів з антиоксидантною активністю, у першу чергу, аскорбінової кислоти, кверцетину та рутину, які містяться у лимоні в оптимальних співвідношеннях та суттєво підвищують резистентність капілярів до дії несприятливих факторів, в тому числі вірусів грипу [46].
Відомо, що зелений чай містить у своєму складі сполуки з Р-вітамінною ак-тивністю, які володіють чітко вираженою капілярозміцнюючою дією, та тому пкра-щують стан мікрогемодинаміки [7, 21]. Крім того, у зеленому чаї вміщується зна¬чна кількість пектинових речовин з високою біологічною активністю. Нами вста¬новлено, що при постійному вживанні зеленого чаю з медом та лимоном 3-4 рази на день особи, які заздалегідь підлягали негативному впливу вірусів та ін¬ших патогенних мікроорганізмів, оскільки працювали лікарями та іншими спів¬ро¬біт¬ни¬ка¬ми інфекційних стаціонарів, взагалі не хворіли навіть протягом 20 ро¬ків (період на-гляду) на грип та ГРВІ, в той час як в контрольних групах анало¬гічні за віком та про¬фесією особи мали звичайну або навіть підвищену хворобливість та більшість з них 3-4 рази на рік та більш хворіли на грип, ГРВІ, бронхіт та інші «застудні» хво-роби [46, 47]. При імунологічному дослідженні у всіх співробітників, які входили до основної групи та вживали з профілактичною ціллю фітозасоби та продукти бджі-льництва, встановлений високий рівень ПАР та мукозального імунітету СО дихальних шляхів. Крім того, виявлено підвищення порівняльно з вихідним рів¬нем та аналогіч¬ними показниками контрольної групи стану бактерицидної ак¬тивності шкіри (БАШ) та сироватки крові (БАС), до мінімуму знижалася мікроб¬на обсімененність шкі¬ри (МОШ), причому на шкірі, СО ротоглотки, в тому чи¬с¬лі пі¬д-небінних мигда¬ли¬ках, була повністю відсутня патогенна та умовно-па¬тгенна мік-рофлора, відмічалося лише незначна кількість нормальних симбіонтів [46, 47].
Ці дані, які особисто отримані авторами статті, свідчать, що при тривалому, систематичному вживанні натурального бджолиного меду вітчизняного виро¬б-ництва, поряд з зеленим чаєм, лимоном та іншими фітозасобами суттєво під-вищуються показники природніх захисних сил організму. Дійсно, БАШ, БАС та МОШ – це інтегральні лабораторні (імунологічні) показники, які сумарно ві-дображають стан ПАР організму [12]. В умовах великого промислового регіону Дон¬басу, де протягом 20 років проводилися ці дослідження, вказані інтег¬ральні показники у зв’язку з постійним екологічним пресінгом на організм мешка¬нців суттєво знижені, навіть у практично здорових людей молодого віку: за да¬ними популяцій¬них імунологічних досліджень, 96% населення тут мають чітко виражені ознаки екологічно обумовленого імунодефіциту [12, 14, 26]. Тому слід зауважити, що вже 30-40 днів систематичного вживання меду з зеленим чаєм, лимоном та іншими фітопрепаратами є достатнім, щоб суттєво покращити іму¬но¬логічні показни-ки, та виходячи з цього, уникнути захворювання на грип [48].
Клінічний досвід показує, що більшість осіб, які мають підвищену чутливість до збудників грипу та інших ГРВІ, мають також чітко виражену метеозалежність. Це можна пояснити тим, що у людей з виснаженими адаптаційними резер¬вами, послаблених наявністю фонових хронічних хвороб, або перевтоми в ті дні, коли змінюються геофізичні фактори, суттєво погіршуються показники ене¬ргетики організму, активується вільнорадикальне окислення клітинних та суб¬клітинних біомембран, падає імунобіологічний захист, страждає серцево-су¬дин¬на та дихальна системи, з’являється задишка, відмічається погіршення са¬м¬¬почуття, головний біль, можуть виникати гіпертонічні кризи, що в сукупності і має назву метеопатичних реакцій [49]. За сучасними даними, саме в такі періоди суттєве підвищується чутливість організму людини до вірусів грипу та ГРВІ [42].
За результатами наших багаторічних досліджень, корекція метеотропних змін повинна включати дієту, багату на свіжі рослинні продукти та зелень, в тому числі пророслий овес, заправлений травневим медом, настоянку та свіжі плоди чорноплідної горобини. До складу протиметеопатичної антистресової дієти з метою попередження захворюваності на грип та ГРВІ корисно також включати відварну яловичину та треску, зварені некруто курячі яйця, біокефір, сирну масу, пшонну кашу, печену картоплю, свіжу капусту, яблука, томатний, виноградний та яблучний соки [46]. Оскільки встановлено, що хворобливі метеопатичні реакції відмічаються переважно у послаблених осіб, необхідно рекомендувати дозовані піші прогулянки на відкритому повітрі, помірну фізичну активність та раціональне загартовування з використанням водних процедур при дозованому зниженні температури води [1].
Позитивно зарекомендував себе прийом продуктів бджільництва та особливо такого потужного засобу апітерапії як підмор бджіл [4, 46, 49]. Для приготування спеціального апіпрепарату за класичною технологією беруть одну столову ложку висушеного та подрібненого підмору бджіл, заливають у склянці міс¬ткіс¬тю 0,5 л 70% спиртом, настоюють 10-12 діб, щоденно збовтуючи настій протягом 10 хв. При необхід¬ності можна готувати також спиртовий екстракт підмору бджіл на 40°-й горілці: при цьому одну столову ложку підрібненого підмору додають до 1 склянці горілки та настоюють два тижні. Отриману настоянку процід¬жують через кіль¬ка шарів марлі і потім вживають по 1 краплі екстракту підмору на 1 кг маси тіла (або по 15-20 крапель) протягом 20-30 діб пос¬піль. Препарати з підмору бджіл містять у своєму складі БАР (гепарин та його похідні, лізоцим, ферменти); вони корисні при гострих та особливо хро¬ніч¬них запальних процесах у ротоглотці, сприяють покра-щенню мікроге¬мо¬ди¬на¬міки, стимулюють імунобіологічні процеси у организмі [46, 47, 49].
Нами розроблений також комбінований апіпрепарат, який містить відвар з підмора бджіл, мед та екстракт прополіса. Для його виготовлення беруть 1 столову ложку подрібненого підмора бджіл, заливають 0,5 л перевареної води, доводять до кипіння та варять на дуже слабкому вогні протягом 2 годин у емалірованій каструлі, щільно закритою кришкою. Потім відвар охолоджують при кімнатній температурі та проціджують через марлю. До відвару додають дві столових ложки мелисового, акацієвого або ехінацєєвого меда та дві чайних ложки 10% спиртового екстракта прополіса, постійно помішуючи до повного розчинення меду. Потім зберігають отриманій апіпрепарат у темному прохолодному місці та призначають пацієнтам з метеопатіями, в яких є фонові запальні процеси у бронхолегеневій системі по 1 столовій ложці 3 рази на день після їжі протягом 30-40 діб в період підвищеної захворюваності на ГРВІ. Препарат забезпечує корекцію як загального, так і місцевого (мукозального) імунітету СО дихальних шляхів, суттєво зменшує ймовірність захворювання на грип або ГРВІ та покращує імунобіологічну реактивність організму [33, 46, 49].
Відомий київський генетик та великий ентузіаст української народної медицини проф. Г.Д. Бердишев відтворив старовинний козацький метод профілак¬ти-ки застудних хвороб, зокрема грипу, з використанням так званої «чепучини» - ве-ликої дубової діжки з стільцем усередині, яка наповнюється горячим відваром або настієм із суміші свіжих цілющих рослин [40]. Особа, якій проводиться профі-лактика грипу або ГРВІ, вміщується у чепучину, наповнену цілющим зіллям та вод-ночас приймає усередіну настій потогінних та зміцнюючих імунітет лікарських трав. Проф. Г.Д. Бердишев пропонує більш 20 рецептів фітозборів, які можуть бути застосовані у чепучинах при проведенні профілактики та навіть лікування грипу та ГРВІ, причому доказаний їхній позитивний вплив на стан системного імунітету у хворих з наявністю вторинних імунодефіцитів. Рекомендується про¬водити процедуру у чепучині один раз на добу через день, усього 5-6 сеансів.
Профілактичне значення стосовно розвитку грипу має проведення загартовування організма з використанням дозованого місцевого охолодження ступней або загального застосування холодної води (обливання, обгортання, зимове плавання та інш.). За останні роки з цією ж метою застосовують кріосауну. Спеціальні методики дозволяють суттєво підвищити як місцеву, так і загальну резистентність організму людини до захворювання на грип та ГРВІ [1].
Висновки
1. Клінічна картина нового грипу А (H1/N1)-Каліфорнія стосовно даних ВООЗ характеризується інкубаційним періодом від 1 до 7 днів, раптовим підйомом температури тіла вище 38,0 °С, головним болем та болем у горлі, виникненням фарингіту, кашлю, утрудненого дихання, наявністю болю у м’язах. В тяжких випадках грип (H1/N1) може швидко ускладнюватися пневмонією (вірусною або вірусно-бактеріальною), що сприяє розвитку дихальної недостатності, яка може призвести до летального наслідку.
2. Засоби народної та нетрадиційної медицини, які спрямовані на підвищення імунітету та природньої антиінфекційної резистентності можуть бути корисні в якості заходів профілактики грипозної інфекції. При цьому найбільш ефективним, за даними комплексного імунологічного обстеження, є використання комбінації фітопрепаратів та продуктів бджільництва. Найбільш доступними для поширеного використання в умовах загрози епідемії грипу є препарати з ехінацеї пурпурової та настоянка прополіса, що виробляються вітчизняними фармацевтичними підприємствами, доступні за ціною та можуть використовуватися в амбулаторно-полікліні¬чних та домашніх умовах.
3. При наявності фонової патології дихальних шляхів (хронічні ларингіти, фа-рингіти, тонзиліти, бронхіти), при яких відмічається суттєве зниження місцевого (мукозального) імунітету, що сприяє підвищеній ймовірності захворюванння на грип та інші ГРВІ, в період загрози грипозної епідемії доцільно застосовувати з метою профілактики комбіновані фітозбори поряд з продуктами бджільництва, які забезпечують відновлення імунної реактивності дихальних шляхів та покращенню мукозального імунітету. До цих продуктів бджільництва відносяться, зокрема, забрус, прополіс, подмор бджіл, перга, квітковий пилок та інш.
4. В якості фонового заходу, що сприяє підвищенню імунної реактивності організму, покращує антитоксичну функцію печінки та підвищує стійкість кро¬ве-носних капілярів, в період загрози грипозної епідемії доцільно вживати зелений чай з медом та лимоном. За нашими даними, вже 30-40 днів систематичного вживання зеленого чаю з натуральним бджолиним медом (бажано з липовим або ехінацеівим), лимоном та іншими фітопрепаратами є достатнім, щоб суттєво покращити показники як системного (загального), так і місцевого (мукозального) іму¬нітету, та виходячи з цього, суттєво знизити ймовірність захворювання на грип та інші ГРВІ.

Гарник Т.П., Жданова М.П., Фролов В.М., Пересадін М.О., Поканевич В.В.

1 Міністерство охорони здоров’я України
2 Медичний інститут Української асоціації народної медицини, м. Київ
3 Луганський державний медичний університет
4Луганський інститут праці і соціальних технологій


Создан 07 ноя 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником