Поліклінічне об`єднання м. Кіровограда

ДОКУМЕНТУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ДОКУМЕНТИ І ДОКУМЕНТУВАННЯ



Управлінська діяльність знаходить своє відображення в документах, за допомогою яких здійснюються різноманітні функції: матеріально-технічне забезпечення, ціноутворення, організаційно –розпорядчі та інші.

Сукупність  документів, що застосовуються у певній сфері діяльності, становить систему документації.

         Нині діють уніфіковані системи. Однією з найпоширеніших є організаційно-розпорядча документація (ОРД), котра застосовується в оформленні управлінських рішень.

         Загальна і найбільш характерна властивість усіх документів полягає в тому, що вони є джерелами або носіями інформації. Тому документи широко використовуються у нашій повсякденній діяльності. Як носії інформації, вони сприяють поліпшенню внутрішньої організації будь-якого підприємства чи установи, служать підставою для прийняття рішень, узагальнень, довідково-пошукової роботи.

         Документи мають ще ряд інших важливих властивостей, що становить цінність для управління. Вони є засобом свідчення, доведення певних фактів і, отже, мають велике правове значення. Крім того, документи усе більшою мірою служать матеріалом для обробки та одержання необхідної інформації.

         Завдяки названим властивостям документи широко використовуються при машинній обробці цифрових даних планово-облікового характеру.

         Багато документів мають відповідати таким вимогам, як придатність до тривалого зберігання, максимальна наочність. Щоб документ мав усі перераховані властивості, він повинен бути правильно складеним за формою, так і за змістом.

Документи класифікуються з способом фіксації, змістом, найменуванням, способом виготовлення, ступенем складності, за місцем складання, терміном виконання, за походженням, ступенем гласності, юридичною силою та за призначенням.

За способом фіксації (відбиття) інформації вони поділяються на письмові, графічні, фото-, фоно-, кіно документи.

         Письмові (або рукописно-друковані) включають в себе всі рукописні та машинописні документи, виготовлені на різноманітних розмножувальних апаратах і друкарським способом.

         До графічних належить креслення, графіки, карти, малюнки, схеми, плани, цінні своєю ілюстративністю.

         Фото -, кіно документи дають можливість закарбувати ті об’єкти, явища, процеси, котрі зафіксувати іншими засобами важко або неможливо.

Фотодокументи дають можливість робити точний звукозапис інформації і широко використовуються при протоколюванні зборів, нарад, засідань і таке інше.

         За змістом документи розподіляються на організаційно-розпорядчі, фінансово-розрахункові, постачальницько-збутові та ін.

За найменуванням розрізняють багато видів документів. Це – положення, накази, розпорядження, інструкції, звіти, акти, записки, листи, ордери, плани, баланси і таке інше. Однак, класифікувати їх за вказаною ознакою недоцільно, тому що існує чимало документів одного й того ж найменування, але зовсім різного змісту. Наприклад, заява про надання відпусткиі заява про відкриття розрахункового рахунку в банку належать  до різних систем документації, хоча й мають одну назву “Заява”.

За способом виготовлення документи бувають типові, трафаретні та індивідуальні. Типові складають заздалегідь і служать текстом-зразком для індивідуальних (типові правила, інстукції для однорідних підприємств та організацій та ін. ) На їх основі складаються конкретні документи із збереженням композиції, форми і тексту зразка.

         У трафаретних  - частина тексту віддрукована на бланку, а частина вписується при його заповненні (складається із постійної та змінної інформації). Ця форма набуває все більшого поширення, бо дає можливість складачам економити час і полегшує машинну обробку.

         Індивідуальні документи створюються щоразу заново і важко піддаються трафаретизації , тому що складаються довільно (наприклад, доповідні т пояснювальні записки, автобіографії).

         За ступенем складності можна виділити прості і складні документи. До перших належать такі, що містять одне питання, до других, як правило, - два чи кілька. Перевага за простими документами: їх легко обробляти, контролювати, виконувати, зберігати.

         За місцем складання розрізняють внутрішні і зовнішні документи. До першої групи належать створювані на тому чи іншому підприємстві (в установі, організації), де вони й функціонують; до другої – ті, що надійшли іззовні або направлені іншим підприємствам, установам чи громадянам.

За терміном виконання документи поділяються на термінові і нетермінові. Перші вимагають виконання у строки, встановлені законом, правовим актом, керівником. Цю категорію становлять також ті з них, котрі є терміновими за способом відправлення або вручення (телеграми, фототелеграми, телефонограми, посвідчення про відрядження та таке інше), з позначкою “Терміново”,  “Дуже терміново”. Усі останні вважаються нетерміновими, їх виконують у разі необхідності у межах строків, установлених керівництвом.

За проходженням документи прийнято розподіляти на службові та офіційно-особисті (іменні). До першої групи входять створені в організаціях, установах, на підприємствах за питаннями їх діяльності, до другої – ті, що стосуються конкретних осіб, тобто іменні (заяви, листи, скарги та ін.).

За ступенем гласності документи бувають звичайні, секретні та для службового користування (ДСК). У правому верхньому кутику двох останніх видів документів робиться спеціальна позначка “Таємно”, “Для службового користування”. За втрату чи розголошення їх змісту винні притягаються до відповідальності.

За юридичною силою розрізняють справжні та підробні документи. Справжніми вважаються документи, видні в установленому законом порядку з додержанням усіх правил; підробними – реквізити або зміст яких не відповідають істинним.

Справжні, у свою чергу, бувають дійсними, які мають на даний час юридичну силу, і недійсними, як такі, що з якихось причин утратили її (наприклад, через закінчення строку договору).

Підробними документи можуть ввитися внаслідок матеріальної чи інтелектуальної підробки. Перша буває тоді, коли до змісту справжнього документа замість правильних вносять неправильні відомості, роблять виправлення, підчистки та інше.  Інтелектуальна підробка виражається у складенні і видачі документа свідомо неправдивого змісту, хоч і правильного з формального боку.

За призначенням (стадіями створення) документи поділяються н оригінали та копії. Оригінал  - це документ, створений уперше і належним чином оформлений.

Він може бути розмножений копіями. У юридичному відношенні оригінал і копія рівнозначні.

Копія являє собою точне відтворення оригіналу, має у верхньому правому кутику позначку “Копія” і завірена у певному порядку.

Розрізняють три різновиди копій: відпуск, витяг і дублікат. Відпуск – це повна копія відправленого куди-небудь оригіналу, яка залишається у відправника. Витяг – копія, що відтворює частину тексту документа. Дублікат – другий екземпляр документа, виданий у зв’язку з втратою (чи з іншої причини) оригіналу. Дублікат має однакову зі справжнім документом юридичну силу.

Багатоманітність управлінської діяльності, єдність та взаємозв’язок , притаманні управлінню, форми й методи керівництва, а також види зворотного впливу об’єктів управління на функції суб’єктів – усе це неминуче відбивається у відповідних документах, з допомогою яких органи управління реалізують свої рішення. Управлінські документи мають такі особливості:

-                            створюються і використовуються органами управління (суб’єктами та об’єктами)  - у відповідності до установленої компетенції і поставлених завдань;

-                            служать засобом закріплення функцій органів управління;

-                            містять, як правило, інформацію правового та довідкового характеру, що відображає природу виконавчої і розпорядчої діяльності певного органу управління;

-                            процес їх створення, форма, зміст, параметри дії регулюються правовими нормами, що надає їм загально значущості  та обов’язковості виконання.

 

На основі вказаних особливостей управлінську документацію можна вважати письмовим носієм інформації, створюваним в установленому правовому порядку і використовуваним у процесі взаємодії суб’єктів та об’єктів управління, як один із засобів закріплення і реалізації їх функцій та завдань.

         Сукупність дій, здійснюваних органами управління по створенню та використанню документів, називається документуванням управлінської діяльності.

         ОРД відіграє провідну роль і в управлінській діяльності. Ця система призначена для оформлення процесів організації управління, правового закріплення розпорядчо-виконавчих дій державних та інших органів, а також підвідомчих їм організацій і підприємств на основі єдиноначальності та колегіальності. Порядок створення, оформлення та застосування основних груп організаційно-розпорядчих документів регламентується нормативними актами, що надає їм правового характеру. Відмітна особливість ОРД полягає у тому, що вона створюється і використовується у різних органах управління: кабінетах міністрів, міністерствах, відомствах, установах, школах, лікарнях, на підприємствах, в кооперативах та ін.

         Згідно з діючим законодавством органи управління створюють:

-                            Кабінет міністрів – постанови і розпорядження;

-                            міністерства республіки – накази, інструкції та вказівки;

-                            державні комітети і комісії – постанови, інструкції та вказівки;

-                            головні управління та управління при Кабінеті Міністрів України – накази, інструкції та вказівки;

-                            виконкоми Рад народних депутатів, їх управління та відділи – рішення (тільки виконкоми); розпорядження (виконкоми); накази (управління та відділи виконкомів);

-                            власники промислових та виробничих об’єднань, фірм, трестів, комбінатів - накази, інструкції, вказівки;

-                            власники підприємств, установ і організацій - накази, інструкції, розпорядження (тільки підприємства);  вказівки.

 

Основна ознака, яка має можливість виділити розпорядчі документи в особливу групу, - юридична підстава їх створення. Як правило, вони регламентують процеси діяльності, встановлюють, припиняють, змінюють різні правові відносини і створюють у випадках, передбачених нормативними актами.

         Підставами для створення розпорядчих документів служать:

-                            закони Верховної Ради, укази Президента України;

-                            постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України;

-                            вказівки вищестоящих органів державної влади й управління;

-                            діяльність органів управління, передбачена нормативними актами, положеннями, статутами, інструкціями і т. ін.;

-                            інші підстави, що викликають потребу в правовому регулюванні роботи апарату управління.

 

Органи управління у найбільш важливих справах видають розпорядчі документи – постанови, рішення, накази, в менш важливих, спрямованих на виконання основних рішень, - розпорядження та вказівки. УЄДСД (Єдиній державній системі діловодства) вперше перелічуються підстави, за яких видання розпорядчих документів обов’язкове: організація виробництва, ліквідація виробництв та установ, регламентація діяльності органів управління, посадових осіб, прийом, звільнення та ін. Крім того, документи системи ОРД створюються з метою планування виробництва, капітального будівництва, матеріально-технічного постачання, фінансів та кредиту праці і зарплати і т. ін.

         Усі документи, що входять до системи ОРД, умовно можна поділити на п’ять груп:

-                            організаційні (положення, статути, інструкції, правила);

-                            розпорядчі (постанови, рішення, розпорядження, накази у загальних питаннях, вказівки);

-                            довідково - інформаційні (довідки, протоколи, огляди, акти, доповідні та пояснювальні записки, службові листи, відгуки, доповіді, звіти, плани робіт, договори, телеграми, телефонограми та ін.);

-                            з кадрових питань (заяви, накази, особові листки, трудові книжки, особові картки, характеристики та ін.);

-                            особисті офіційні документи (пропозиції, заяви і скарги громадян, автобіографії, розписки, доручення особисті і т.ін.).

 

Застосування стандартів на ОРД для організацій, установ і підприємств країни стало своєрідною підготовкою до уніфікації систем документації, використовуваних в управлінні, новим кроком до більш раціонального залучення електронно-обчислювальної та організаційної техніки до обробки документальної інформації. Це повинно позитивно відбитися на подальшому підвищенні ефективності діяльності апарату управління.

         Організаційно-розпорядча документація – це управлінська документація, що  служить засобом здійснення організації та регулювання процесів управління.



Создан 01 окт 2011



  Комментарии       
Всего 1, последний 3 года назад
boligolovv 24 окт 2014 ответить
а как данная информация относится к сайту?
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником